Історія розвитку Всесвітнього дня заощаджень розпочалась в Мілані, коли в жовтні 1924 року представники ощадних кас із 29 країн світу зібралися на перший інтернаціональний спеціалізований конгрес. 31 жовтня 1924 року проходив останній день конгресу, на якому італійський професор Равізза запропонував «в пам’ять про перші збори ощадних банківських інститутів всіх країн» щороку відзначати цей день, як «Міжнародний день заощаджень».
Головною метою Всесвітнього дня заощаджень є стимулювання та збереження ідеї зберігання коштів, залучення нових клієнтів, підвищення рівня фінансової грамотності населення:
Кількість грошей у будь-якої людини чи родини, незалежно від статку, є обмеженою. І хоча придбати все одразу неможливо, цілком реально назбирати кошти на певну мету протягом певного часу.
Бюджет із планом заощаджень допомагає відстежити витрати та уникнути зайвих видатків. Саме бюджет дозволяє зібрати кошти для чогось конкретного.
Чим менше людина витратить, тим більше заощадить. Чим довше людина заощаджує, тим більше грошей вона матиме.
Бюджет повинен мати мету. Тоді можна визначити, скільки грошей потрібно для її втілення та як довго їх потрібно збирати.
Заощаджувати гроші слід як найраніше, бажано у дитинстві чи в юному віці. Чим раніше людина починає це робити, тим швидше вона зможе заробляти на своїх заощадженнях.
Заощадження дають людині контроль над фінансами та фінансову незалежність. Борги навпаки роблять людину залежною та несамостійною у своїх рішеннях.
Потрібно мати фонд непередбачених витрат, так звану «подушку безпеки». Якщо з цього фонду доводиться витрачати кошти, його слід поповнювати за першої ж нагоди.
Гроші слід тримати у безпечному місці. Наприклад, на депозиті у фінансовій установі.
Гроші повинні працювати. Але чим вищим є відсоток потенційного заробітку, тим вищим є ризик, і чим старшою є людина, тим консервативніші інструменти накопичення вона має обирати.
